|
 |
|
 |
|
Плюси і мінуси шкільного оцінювання знань
| |
| методист | Дата: П`ятниця, 12.02.2016, 15:43 | Повідомлення # 1 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 47
Статус: Offline
| За словами В.Сухомлинського, "найголовніше заохочення і найсильніше (та не завжди
дієве) покарання в педагогічній практиці - оцінка. Це найгостріший інструмент,
використання якого потребує величезного вміння і культури".
Шановні колеги, ми не часто замислюємося, яку "зброю " отримали до рук, обравши професію вчителя. Я маю на увазі оцінювання учня. Кожна зброя вимагає обережності у поводженні, уміння її застосовувати - інакше наслідки можуть бути непередбачуваними... Прошу осмислити проблему, запропоновану для обговорення, через призму власного досвіду - професійного та життєвого - і запрошую до відвертої розмови.
|
| |
| |
| ponomarenkonadejda | Дата: Понеділок, 15.02.2016, 23:17 | Повідомлення # 2 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Статус: Offline
| Якщо не вникати в суть проблеми контролю і оцінювання навчальної діяльності учнів , не осмислювати її глибше, то, звичайно, дане питання для більшості вчителів здається справою звичайною, буденною: сформулював запитання - отримав відповідь, оцінив. Але таке наше ставлення до оцінювання навчальної праці учнів більше нагадує формалізм.Не слід забувати, що за кожною невірно виставленою оцінкою стоїть дитина. А процес контролю і оцінювання навчальної діяльності учнів є досить складним. Як - то кажуть: "Сім раз відміряй, а один відріж". З досвіду роботи кожний з нас, вчителів, переконався, як багато важить шкільна оцінка для учня, будь - то " висока" чи "низька". Не можна не погодитися з В. О. Сухомлинським: "...на тернистому шляху навчання перед дитиною з’являється "ідол" - оцінка. Для однієї дитини він добрий, поблажливий, для іншої - жорстокий, безжальний, невблаганний...".Часто цей "ідол" - оцінка створює для учня психологічний дискомфорт. Тоді дитина починає хитрувати зі страху отримати погану оцінку, говорить неправду батькам, ухиляється від навчання. Тому до оцінки треба ставитися дуже обережно і вдумливо, щоб не підірвати віру дитини в свої сили, надію на успіх, повагу до вчителя, ставлення до школи. Оцінка повинна винагороджувати працелюбність, а не карати за лінощі і нерадивість. Дитину дуже пригнічує усвідомлення, що вона ні на що не здатна. А як боляче, якщо це сказав вчитель чи батьки! Ось зневіра в свої сили, безпорадність, невпевненість серед однолітків. А наше завдання, вчителів, - не зашкодити дитині сьогодні, не посіяти зневіру у власні сили в майбутньому. Придивімося уважніше до неї - скільки позитиву знайдемо! Не вміє , так, як ми б хотіли: вивчити правило чи вирахувати приклад, перечитати непосильний тект підручника, вивчити напам’ять вірш, зате вона прекрасно малює, співає ...Ми повинні дати їй можливість виконати ту роботу, яка їй буде в радість, дамо їй можливість повірити в свої сили. Не забуваймо: наша місія, як писав В. О .Сухомлинський, - допомогти дитині "зробити хоч би маленький крок уперед, і цей крок стане джерелом емоційного стимулу думки - радості пізнання". Ось тоді і оцінка буде в радість.
На моє переконання, до важливих педагогічних умов ефективного використання оцінки належать: диференційований підхід до кожної дитини, тільки глибоке, чітке обгрунтування кожної оцінки, врахування індивідуальних можливостей кожного учня, співпереживання вчителя при виставленні оцінки - крок до успіху шкільного оцінювання знань. У цьому контексті актуальною є особистісно орієнтована модель навчання.
|
| |
| |
| методист | Дата: Вівторок, 16.02.2016, 10:22 | Повідомлення # 3 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 47
Статус: Offline
| Дякую, Надіє Миколаївно, за небайдужість до означеної проблеми. Довіряю Вашому професійному досвіду, згодна з Вашою думкою про чітке обгрунтування кожної оцінки, особистісний підхід, співпереживання... проте маю і своє бачення ситуації. На жаль, не всі учні отримують разом з оцінкою чітке обгрунтування відповідно до Критеріїв оцінювання знань і вмінь, а іноді тільки ситуативне - наприклад, "ти сьогодні підготувався трохи краще, ніж інші, тому поставлю 10" або не отримують жодного обгрунтування... Такий підхід є непрофесійним при будь-якому особистісному підході чи співпереживанні. І як це відображається на учневі і на його однокласниках - цілком зрозуміло! Учитель не тільки сам повинен знати критерії оцінювання знань, але знати його чітко повинні і самі учні, і їхні батьки - тоді не буде запитань "а чому мені 7? Я вчив!" І не буде претензій від батьків, які дісно бачили, як дитина "вчила", а її недооцінили. Наводжу ці приклади із власного досвіду - не раз спостерігала таку ситуацію під час відвідування уроків учителів навіть з вищою категорією. А для співпереживання є інші методи - вони, на мою думку, до конкретної оцінки за знання не мають жодного стосунку. Наприклад, організувати допомогу щодо опанування навчального матеріалу учневі, у якого склалися важкі життєві обставини, з боку вчителя чи учнів, потім перевірити знання ще раз і поставити чесно зароблену високу оцінку... І не тільки цьому учневі, а і тому, хто допомагав: якщо учневі - то за повторення, а собі - за професійний підхід... Оцінка може бути тільки за знання у межах чітко визначених критеріїв, а не за обставини, тоді вона буде об'єктивною. Допускаю, що є серед освітян і інші думки - прошу до відвертого діалогу.
|
| |
| |
| Yalo | Дата: Вівторок, 16.02.2016, 18:34 | Повідомлення # 4 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Статус: Offline
| Оцінка може стимулювати в учня бажання здобувати знання, покращувати свої особисті результати. Але, поряд з тим, отримання оцінок високого та достатнього рівня може перетворитися на самоціль. Тобто, учень працює вже не заради здобуття нових знань, а лише задля того чи іншого балу. Тому навчальний процес повинен бути, по- перше, цікавим, захоплюючим, по- друге, повинна існувати зовнішня та внутрішня мотивація учня. Великої ролі тут набуває передусім не оцінка, а похвала вчителя. Таким чином ми підвищуємо в школяра впевненість у собі, своїх силах, формуємо бажання ставити перед собою цілі та досягати їх.
Найбільш ефективними, щодо зацікавлення учня навчальним процесом, є проблемно- пошукові методи. Адже, за словами С.Л.Рубінштейна, " початок мислення - в проблемній ситуації". Тут доречне використання на уроках проблемних запитань, проблемних ситуацій ( " дерево рішень", " займи позицію") тощо.
|
| |
| |
| ponomarenkonadejda | Дата: Вівторок, 16.02.2016, 21:09 | Повідомлення # 5 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Статус: Offline
| методист. Цілком погоджуюсь з Вами, Ірино Юріївно, що знання змісту основного документа - "Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів", за яким ми обгрунтовуємо ту чи іншу виставлену оцінку, обов’язкове для педагога. Завдання кожного вчителя не тільки самому чітко знати критерії оцінювання, а також інформувати дітей і батьків про наявність такого документа. Мені здається, це доцільно зробити через педагогізацію батьків на батьківських зборах. А ще краще донести основні положення цього документа через навчальний кабінет, висвітливши його зміст на одному із навчальних стендів, наприклад, "Методичний куточок". Ми так робимо.
|
| |
| |
| petrakivka-nvk | Дата: Середа, 17.02.2016, 10:44 | Повідомлення # 6 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 4
Статус: Offline
| Цілком погоджуюсь з попередніми дописувачами ,адже провести хороший урок вчитель зможе тільки тоді ,коли зможе об'єктивно оцінити свою діяльність,а це не можливо без об'єктивної оцінки роботи учня,яке потрібно будувати на чіткому обгрунтуванні оцінки відповідно до Критеріїв оцінювання знань і вмінь.Професія вчителя тим і відрізняється від роботи статиста,що ми працюємо не над проблемою нагромадження оцінок ,адже для вчителя важливіше саморозвиток і самовдосконалення учня.Якщо оцінка-зброя,вчитель-суддя,то читель повинен нести відповідальність за свою роботу.Робота вчителя вимагає дотримуватись об'єктивності та справедливості, що не дасть приводу учням відчути непослідовніть своїх дій.Оцінка стане фактором мотивації до подальшої ефективної навчальної діяльності учня тільки тоді , коли в руках учителя оцінні судження будуть змістовними,мотивованими.
|
| |
| |
| методист | Дата: Середа, 17.02.2016, 11:10 | Повідомлення # 7 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 47
Статус: Offline
| Ольго Андріївно, дякую за слушне зауваження. Проте саме у випадку стимулювання за допомогою оцінки треба бути дуже обережним: по-перше, застосовувати дуже дозовано і аргументовано, по-друге, треба добре знати психотип учня та бути упевненим у правильному впливі на нього підвищеної чи заниженої оцінки, по-третє, у подальшому тримати на постійному контролі навчальні досягнення учня, провести відповідну роботу з батьками... І ще один нюанс - треба подумати, як такі оцінки озвучити перед класом, адже така ситуація може викликати небажаний резонанс серед учнів та батьків, якщо учитель не зумів знайти саме ті аргументи, які задовольнять усіх... А щодо мотивації - звичайно ж, перевага за внутрішньою, коли учень розуміє, що висока оцінка є реальним відображення рівня його знань.
|
| |
| |
| методист | Дата: Середа, 17.02.2016, 11:53 | Повідомлення # 8 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 47
Статус: Offline
| Надіє Іванівно, вдячна, що не залишили без уваги проблему відповідальності вчителя за виставлену оцінку. Так як нормативно такої відповідальності у нашій державі не встановлено (крім випадків корупції), відповідальність може бути тільки одна - перед своєю власною професійною совістю і самоповагою. Об'єктивність оцінювання не виключає особистісного підходу, проте особистість, до якої ми шукаємо підхід, повинна точно знати і розуміти, чому ми пішли їй назустріч саме в цьому випадку, чого чекаємо від неї взамін і що буде, коли вона не виконає поставлених перед нею завдань. Тобто і учитель (у першу чергу), і учень несуть відповідальність перед собою, один перед одним, перед однокласниками, батьками. А ще не можна дозволяти маніпулювати собою - жодна із причин не повинна стати приводом для необ'єктивності в оцінюванні знань.
|
| |
| |
| allakarbivnicha | Дата: Середа, 17.02.2016, 19:58 | Повідомлення # 9 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Так, звичайно, треба об'єктивно і справедливо оцінювати знання учнів. Адже емоції, пов'язані з позитивною оцінкою - це могутній стимул навчання. Добра оцінка стимулює до досягнення більш високих навчальних результатів. Але стимулюючою може бути і негативна оцінка. Так, якщо вона об'єктивна, доброзичлива і учень її усвідомлює. У такому випадку його діяльність активізується, тобто буде спонукати учня до усунення перешкод. Я погоджуюсь, що негативна оцінка погіршує загальний стан школяра, знижує його працездатність, здійснює дезорганізуючий вплив на діяльність, але і без неї не можна. Адже якщо не ставити негативних оцінок, учні будуть бачити, що вчитель ніяк не реагує, то не будуть виконувати домашні завдання, не читатимуть, не вчитимуть правил. Але перш ніж перейти до оцінки результатів навчальної діяльності, треба навчити дітей учитися. Адже головна людська потреба - це потреба у повазі, у визнанні достоїнств особистості. Ця потреба - один із головних стимулів у будь-якій роботі. Найбільш ефективною для вдосконалення діяльності учня є позитивна оцінна стимуляція (згода, схвалення, підбадьорення). Для того, щоб вимагати, треба враховувати рівень підготовки учня. А оцінка і буде тим самим еквівалентна праці, що вклав учень у досягнення навчального результату, і буде стимулювати його до нових трудових зусиль. Тому оцінка є чинником внутрішньої мотивації до набуття знань.
|
| |
| |
| Katya_svystun | Дата: Середа, 17.02.2016, 21:28 | Повідомлення # 10 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Статус: Offline
| Чи потрібна оцінка взагалі? Потрібна. Як засіб контролю зі сторони вчителя рівня засвоєння учнями навчального матеріалу.Як можливість учителя зрозуміти і пояснити, що учню вдається добре, а в чому він припускається помилок і чому.Діти часто переоцінюють свій рівень підготовки до уроку і неправильно підходять до оцінки своєї ж таки діяльності та діяльності інших. І щоб оцінка не стала зброєю в руках учителя, варто запропонувати учням спочатку здійснити самооцінку власної діяльності( чи знань), а вже потім , обгрунтовуючи, оголосити свою. Оцінка є педагогічним стимулом, що поєднує в собі засоби заохочення і покарання. Інколи, щоб заохотити учня, вчитель припускається однієї із помилок - помилки великодушності - завищення оцінки. Та якщо ж завищення свідоме, як стверджують педагоги і психологи, то це вважається психологічною підтримкою. Але ж така підтримка не завжди дає позитивні результати...
|
| |
| |
| natashumilenko | Дата: Четвер, 18.02.2016, 22:47 | Повідомлення # 11 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Питання про те, чи варто ставити оцінки, на мою думку, взагалі не має ставитись. Кожен із нас хоче бачити результат своєї праці. Оцінка для учня - це теж результат його роботи. Тому оцінки ставити треба. А от питання об'єктивності оцінки не таке вже й легке. Усі ми маємо норми оцінювання і знаємо, як правильно оцінити рівень знань учнів. Але ж це тільки норми. Та є ряд питань, про які у нормах не говориться. Наприклад, є норми оцінювання виразного читання напам'ять. А як оцінити дитину, яка має вади дикції? Чи заслуговує вона оцінки високого рівня? Вважаю, що заслуговує. Так, її виразне читанння не є досконалим. Та вона не винна в тому, що має вади. Для неї вийти до дошки і перед учнями виразно прочитати - це своєрідний подвиг. І якщо дитина старалася, то, вважаю, заслуговує високої оцінки.
А що робити, коли дитина відповіла на 6 балів і зі сльозами на очах просить їх не ставити , обіцяє наступного дня перездати. Чи можна і чи треба вірити? Думаю, що треба. Адже наше завдання полягає не в тому, щоб покарати оцінкою, а в тому, щоб дитина навчилася вчитися, вдосконалювала свої вміння. Але й тут треба бути обережним, адже є учні, які зловживають довірою вчителя, обіцяють, але не виконують. Тут уже на допомогу прийде принциповість учителя.
Оцінки треба не просто ставити, за них ще треба й хвалити. Яким щастям сяяли очі дитини, коли я її похвалила перед усіма учнями за 4 бали. Якщо дитина увесь час писала диктанти на 2 бали, а тут - 4. Як же не похвалити? Дитина перемогла сама себе. Важливо оцінювати реальні досягнення учня у порівнянні з попередніми результатами його навчання.
І ще одне. І, на мою думку, дуже важливе. Треба навчити дітей реально оцінювати себе. Самооцінка учня має збігатися з оцінкою вчителя, дитина має сама відчувати, наскільки якісно вона засвоїла матеріал. А це буде тоді, коли ми не будемо завищувати чи занижувати оцінок, тоді й не буде питань, чому вчитель поставив таку оцінку, а не іншу.
|
| |
| |
| методист | Дата: П`ятниця, 19.02.2016, 10:57 | Повідомлення # 12 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 47
Статус: Offline
| Шановні колеги, рада, що проблема оцінювання не пройшла повз вашу увагу. Проте зауважу, що питання про те, ставити чи не ставити оцінки учням, на форум не виносилося. Якість оцінювання - ось той камінь спотикання, який поступово перетворює нашу українську освіту в освіту обману. "Місцевий", на перший погляд, невинний обман тягне за собою невтішні наслідки - і психологічного, і соціального, та навіть законодавчого і науково-методичного плану... Наприклад, звідки взялися такі непосильні для наших дітей програми з окремих предметів? Згодна із В.Петрівом, що це, на жаль, в тому числі і адекватна реакція науковців: які ж вони можуть бути, якщо із року в рік такими темпами "росте" рівень навчальних досягнень більшості випускників? І це не єдина проблема... Там, де емоції переважають над професійністю, робиться учневі ведмежа послуга - дитина потім виходить у широкий світ, жорсткий, а іноді навіть жорстокий, де її не завжди будуть "жаліти", як у рідній школі... А особистість за 11 років уже майже сформовано, часу на адаптацію немає - що робити? - ламати себе і формувати заново? Чи перетворити своє життя на пошуки таких же обманних шляхів і надалі? А як не вдасться?.. Ось у чому, на мій погляд, відповідальність учителя за поставлену на уроці чи до атестату оцінку...
|
| |
| |
| tatarcuksvitlana | Дата: П`ятниця, 19.02.2016, 12:42 | Повідомлення # 13 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Погоджуюсь із думкою колег щодо необхідності кожному вчителю при виставленні шкільного бала керуватися Критеріями оцінювання знань ,умінь і навичок, щоб досягти максимальної об'єктивності оцінювання знань учня на уроці. Важливо,щоб і учні добре знали вимоги до кожного рівня знань.Якщо вчитель об'єктивно виставив оцінку, то в учня не буде сумніву щодо справедливості оцінення.Шкільний бал не залежить від настрою вчителя, чи його "симпатій", кожна оцінка має бути обгрунтована. Оцінка учневі -це і оцінка роботи вчителя , по ній можна судити про професійність і майстерність педагога.Але учитель враховує і індивідуальні здібності дитини. тому при оцінюванні, інколи, можна допустити завищений бал за старанність (тільки для учнів з низьким і середнім рівнем знань).Я вважаю, що це може бути заохоченням до навчання , стимулом для нових зусиль, надією на успіх , при умові: якщо учень буде краще готуватися до уроків. Дійсно, що оцінка -це "зброя " в руках вчителя,тому тільки той, хто любить дитину, має право "карати" і "заохочувати " нею. Пам'ятаймо , шановні колеги, що щасливий той учень, який щодня зустрічається на уроці із вчителем, котрий любить не тільки свій предмет, а ще і свого учня.
|
| |
| |
| методист | Дата: П`ятниця, 19.02.2016, 17:00 | Повідомлення # 14 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 47
Статус: Offline
| Цитата tatarcuksvitlana (  ) Оцінка учневі -це і оцінка роботи вчителя , по ній можна судити про професійність і майстерність педагога.
А, може, в цьому і наша біда?..
|
| |
| |
| natacha-simak | Дата: П`ятниця, 19.02.2016, 18:54 | Повідомлення # 15 |
|
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Найважливіша вимога до оцінки знань і вмінь учнів – об’єктивність, що полягає в точному оцінюванні, встановленні критеріїв, які виведено в навчальних програмах.Для ефективного контролю успішності учнів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Потрібно також правильно оцінити їхні знання і вміння. Як вважав В.О.Сухомлинський, оцінка, будучи невід’ємною частиною процесу навчання, є завершальним етапом роботи, винагородою за роботу. Він радив вчителям починати з виставлення відмінних оцінок і не поспішати заносити в журнал незадовільні оцінки учням, які з тих або інших причин не встигли засвоїти навчальний предмет. Ш.А.Амонашвілі запропонував більш радикальне вирішення проблеми оцінки навчальної діяльності учнів. Він зовсім відмовився від бальної системи оцінок і замінив її розгорнутою характеристикою навчання школярів. Мене зацікавила стаття “Принципи фінської освіти”, де, зокрема, також розкривається і тема оцінювання. Раджу Вам ознайомитись з досвідом країни, в якій учні показують найвищі показники знань в світі. (http://www.adme.ru/zhizn-nauka/7-principov-finskogo-obrazovaniya-838510/).
|
| |
| |
| |
